Елемент часопису:

Іспит з укр.мови на здобуття громадянства – це не перемога, і не здобуток, і не бозна-яка звитяга влади.Це – найнормальніша норма, найзвичайніша справа. Як сонце влітку і сніг узимку.Нема країн, в яких не було б іспиту на знання державної мови та історії. Україна всього-навсього має доєднатися до звичної, як 2х2, практики.А ще краще - провести перепаспортизацію всього населення. З тим же іспитом на знання мови. І історії на предмет тлумачення індикаторних для українства питань.Було би дуже корисно проекзаменувати 100% населення в цілях верифікації громадянських прав. Тобто - надавати весь пакет політичних прав лише після кваліфікаційного підтвердження у вигляді іспитів.Хто сумлінний громадянин – тому нема про що переживати. А хто однощелепний колонізований манкурт – тому відповідний штамп у паспорті й позбавлення насамперед виборчих прав.Громадянство від того не постраждає. Живи, працюй – але без права голосу. Бо дивно воно виглядає – вимагати знання мови в іноземців і не вимагати у своїх громадян.У другому читанні з законопроєкту треба прибрати пункт про вийнятки для т.зв. осіб, громадянство яких становить для держави інтерес. Вони звільняються від іспитів – а це неправильно.Я за іспити, але для всіх, в тому числі своїх нібельмесів.

  Остап Дроздов