Іспит з укр.мови на здобуття громадянства – це не перемога, і не здобуток, і не бозна-яка звитяга влади.Це – найнормальніша норма, найзвичайніша справа. Як сонце влітку і сніг узимку.Нема країн, в яких не було б іспиту на знання державної мови та історії. Україна всього-навсього має доєднатися до звичної, як 2х2, практики.А ще краще - провести перепаспортизацію всього населення. З тим же іспитом на знання мови. І історії на предмет тлумачення індикаторних для українства питань.Було би дуже корисно проекзаменувати 100% населення в цілях верифікації громадянських прав. Тобто - надавати весь пакет політичних прав лише після кваліфікаційного підтвердження у вигляді іспитів.Хто сумлінний громадянин – тому нема про що переживати. А хто однощелепний колонізований манкурт – тому відповідний штамп у паспорті й позбавлення насамперед виборчих прав.Громадянство від того не постраждає. Живи, працюй – але без права голосу. Бо дивно воно виглядає – вимагати знання мови в іноземців і не вимагати у своїх громадян.У другому читанні з законопроєкту треба прибрати пункт про вийнятки для т.зв. осіб, громадянство яких становить для держави інтерес. Вони звільняються від іспитів – а це неправильно.Я за іспити, але для всіх, в тому числі своїх нібельмесів.

  Остап Дроздов

Я бував у більшості східних регіонів та міст, які пережили окупацію, перебувають під нею чи зараз зазнають обстрілів.За вийнятком Харкова, це совєтські, облуплені, обшарпані, паскудні, депресивні, індустріяльні, потворні, незугарні, ніякі міста й населені пункти. З погляду урбаністики це навіть не міста, а страшнючі радянські монстри, де ні ансамблю, ні натяку на бодай якусь архітектуру, ні естетики, ні візуалу.Війна принесла фізичну смерть пост-індустріальній УРСР-івській недоархітектурі. Найвідчутніших руйнувань зазнало вся совєтська промислова містоморфологія - почварна, некрасива, дисфункційна, антиестетична, та ще й із вичерпаним лімітом експлутації.Хто мандрував закордоном і має набите око на урбаністичну красу, той сірі містечка сходу неминуче сприйматиме як стрьомний і паскудний простір. Навколозаводська забудова на мене завжди справляла гнітюче враження, й хотілося пошвидше поробити всі справи і мчати назад до своїх рідних ліпнин, еркерів, сецесій та фронтонів.Після війни вся ця понівечена індастріал-спадщина повинна канути в Лету, як і вся совєт-доба. Відновлювати там нічого не потрібно – лише наново будувати модерн як повну протилежність зруйнованому.

Остап Дроздов

Добкін на передовій зворохобив усю спільноту. Половині заткав усі злісно-хейтерські аргументи, а іншій половині подарував розчульні емоції з приводу навернення до українства.У цьому є грандіозна логіка – аби всі, хто насвинячив, відпокутували. Це не про прозріння – а про відповідальність за скоєне. Це наче прибирання за собою, хоча нікому від того легше вже не стане.20-річна робота во благо окупації мала би тюрмою закінчитися, а не ЗСУ, якщо чесно. Звісно, було б добре, якби всі, хто десятиліттями працював на ворога, зараз проти нього підняли кріс. Війна мала би впритул торкнутися кожного, хто її накликав і обгрунтовував.Як до чогось звичного, само собою зрозумілого і нічим не екстраординарного варто поставитися та й перегорнути далі. Властиво, перегорнути. Не допустити, аби піксельний камуфляж послужив індульґенцією на майбутнє застовпити собі місце в післявоєнній політиці, конвертувавши розкаяння в депутатський мандат.Це стосується і Луценка, і Ляшка, і Вілкула, і інших діячів, які не мали би за рахунок ЗСУ пролонгувати себе в політиці.

Чому оцей мордоворот Олександр Поворознюк так стрімко став мега-популярним образом-мемом? Тому що він – збірний образ 73%.Хамло, 4 судимості, мат-перемат, мужлан, мужичйо, простак, грубіян неотесаний, неук, безкультур’я, повна підтримка президента, кумироліплення, сокирний брутал, нуль вимог до себе, зеро громадянського інтелекту.Основні характеристики, за вийнятком суто особистісних, вичерпно описують природу 73%. Те саме делегування дій наверх, та сама мантра «наше діло підтримувати, а він принесе нам перемогу», той самий інфантильний наїв, покладений на основу дрімучої неосвіченості та примітивізації процесів.Творення популярного мема-героя з цього архетипного недоладного персонажа – це органіка для цього сегменту суспільства. Помилково вважати його фріком. Ні, навпаки. Він не фрік – він збірний образ типових, найбільш поширених рис репрезентативної вибірки 73%.Сотні тисяч переглядів цього новітнього героя – це не цікавість до епатажного маргінесу, а навпаки: сублімація найбільш масових думок. Беззастережне фанатство культивується якраз такими персонажами – вони продають свою природність і не приховують обмеженості. Це не простота як чеснота – це неотесаність.Ідеально лягає на них.

Кожен глава НБУ – це пральна машина грошей.Наступного ж дня після вторгнення, 25 лютого, наша банківська пральня (НБУ) видала 4,6 млрд грн рефінансу російському Альфа-банку. Причім без жодної застави. Цікаво, чи багато укр. банків могли б отримати рефінанс на 4,6 млрд без застави. А Фрідману можна, бо наше НБУ вміє прати триколірну білизну.Фінансові аналітики пишуть, що ці гроші навряд чи вернуться до казни. Кажуть, заслужений пральник Кирило Шевченко перед відставкою придбав у Швейцарії рухоме майно на 78 млн грн, яке одразу віддарував третій особі.Зарплата глави НБУ - 500 тисяч грн на місяць. Усе зароблене Шевченко зберігає не в банківській системі, яку очолює і гарантом якої є, - а в швейцарському банку, який оскандався тим, що ховав 1 млрд доларів доньки екс-президента Узбекістану.Зараз у цьому банку лежать 3 млн доларів відставного керівника НБУ. Ще 14 млн Шевченко з дружиною тримають готівкою, згідно з декларацією.Ширяться чутки, що Шевченко завчасно придбав апартаменти в Чорногорії на другій лінії узбережжя й, не виключено, отримав громадянство.Так свого часу зробила Валерія Гонтарєва – професорка пральних машин. Вони всі там генії в галузі прання.

Сухопутну війну росія тріскотно продула. Піхота, танки й наземні види зброї вщент програні. Ворог був, є й лишається сильним лише над землею.Війна возноситься в повітря.Дронні атаки, ракетні обстріли, полки безпілотників, високотраєкторні кинджали й іскандери – вирішальну фазу війни росія робить акцентовано повітряною, бо лише там має перевагу. Без підсилення цієї фаланги нам ставатиме все важче.На сцені воєнного театру відбувся ексчендж ролями. Помінялося все діяметрально: з пози глухої оборони Україна перейшла в рухливо-динамічну фазу наступу, росія ж повністю згорнула атакувальність і вдається до вгризувального окопування на легко захоплених навесні територіях.Повітря стає вирішальним. Союзники мали би це розуміти і зробити акцент на протиповітряну армаду й надземну аерозброю (усе, що літає, і все, що збиває те, що літає). Солдатська доблесть на землі мусить бути посилена протиракетним захистом. А без повітряних атак углиб ворога бавовна сама не розцвіте.Теорія війни має окремий розділ «повітряна війна». Він і стає зараз заглавним.

Кожен глава НБУ – це пральна машина грошей.Наступного ж дня після вторгнення, 25 лютого, наша банківська пральня (НБУ) видала 4,6 млрд грн рефінансу російському Альфа-банку. Причім без жодної застави. Цікаво, чи багато укр. банків могли б отримати рефінанс на 4,6 млрд без застави. А Фрідману можна, бо наше НБУ вміє прати триколірну білизну.Фінансові аналітики пишуть, що ці гроші навряд чи вернуться до казни. Кажуть, заслужений пральник Кирило Шевченко перед відставкою придбав у Швейцарії рухоме майно на 78 млн грн, яке одразу віддарував третій особі.Зарплата глави НБУ - 500 тисяч грн на місяць. Усе зароблене Шевченко зберігає не в банківській системі, яку очолює і гарантом якої є, - а в швейцарському банку, який оскандався тим, що ховав 1 млрд доларів доньки екс-президента Узбекістану.Зараз у цьому банку лежать 3 млн доларів відставного керівника НБУ. Ще 14 млн Шевченко з дружиною тримають готівкою, згідно з декларацією.Ширяться чутки, що Шевченко завчасно придбав апартаменти в Чорногорії на другій лінії узбережжя й, не виключено, отримав громадянство.Так свого часу зробила Валерія Гонтарєва – професорка пральних машин. Вони всі там генії в галузі прання.