Елемент часопису:

Я бував у більшості східних регіонів та міст, які пережили окупацію, перебувають під нею чи зараз зазнають обстрілів.За вийнятком Харкова, це совєтські, облуплені, обшарпані, паскудні, депресивні, індустріяльні, потворні, незугарні, ніякі міста й населені пункти. З погляду урбаністики це навіть не міста, а страшнючі радянські монстри, де ні ансамблю, ні натяку на бодай якусь архітектуру, ні естетики, ні візуалу.Війна принесла фізичну смерть пост-індустріальній УРСР-івській недоархітектурі. Найвідчутніших руйнувань зазнало вся совєтська промислова містоморфологія - почварна, некрасива, дисфункційна, антиестетична, та ще й із вичерпаним лімітом експлутації.Хто мандрував закордоном і має набите око на урбаністичну красу, той сірі містечка сходу неминуче сприйматиме як стрьомний і паскудний простір. Навколозаводська забудова на мене завжди справляла гнітюче враження, й хотілося пошвидше поробити всі справи і мчати назад до своїх рідних ліпнин, еркерів, сецесій та фронтонів.Після війни вся ця понівечена індастріал-спадщина повинна канути в Лету, як і вся совєт-доба. Відновлювати там нічого не потрібно – лише наново будувати модерн як повну протилежність зруйнованому.

Остап Дроздов