·   · 50 публікацій

Ставки та азартні ігри

Азартні ігри — це не лише карти або рулетка у казино. Виявляється, можна витрачати тисячі гривень, займаючись лише ставками на спортивні події. Цей процес іноді так затягує гравця, що призводить до хвороби, яка називається ігроманією.

 

Ігроманія — не хвороба підлітків

У сучасному українському суспільстві слово «ігроманія» скоріше асоціюється з підлітками, які годинами просиджують за домашніми комп’ютерами за якоюсь «стрілялкою» чи «бродилкою». Насправді, на ігроманію хворіє переважно більш старший контингент — чоловіки 25-30 років та старші. Грають вони не на комп’ютерах, а гроші використовують цілком реальні.

Як з’ясувалося, ігроманія — це не хвороба виключно великих міст. Легкі гроші хочуть отримати усі, незалежно від того, де вони прописані: у Києві, Полтаві чи Кобеляках.

До нашої редакції зателефонувала жінка з Кобеляк. Вона попрохала не називати у публікації її прізвище і розповіла нам досить драматичну історію. Її син, молодий чоловік, який має дружину і маленьку дитину, вже кілька років хворіє на ігроманію.

— Усі гроші він витрачає на ставки. Коли не має що ставити, позичає у знайомих. Потім — у інших знайомих. Говорити з ним про це — марна справа. Скільки він нам обіцяв, що покине, але… це триває вже п’ять років.
Жінка пояснила, що зателефонувала до редакції не для того, щоб пожалітись на життя. Вона попрохала надрукувати матеріал про ігроманію, щоб застерегти інших людей, які можуть стати залежними від ігор на ставках.

 

«Ставили 100 гривень і вигравали 7000!»

Для початку ми вирішили з’ясувати, наскільки ця проблема актуальна у Нових Санжарах. Можливо, це лише у сусідніх Кобеляках азартні чоловіки грають на ставках? Ні. Виявляється, і у нашому селищі знаходиться чимало охочих заробити на спортивних подіях. У більшості з них любов до ставок не переходить у стадію хвороби — ставлять вони небагато, тому в разі невдачі і програють не надто великі гроші.

Про сам принцип гри на ставках нам розповів новосанжарець на ім’я Вадим.

— Усе залежить від коефіцієнтів. На кожну пару він різний. Наприклад, матч «Спартак» — «Чорноморець». «Спартак» — фаворит. Тому на нього дадуть коефіцієнт 1.6. На нічию — 2.2, на перемогу «Чорноморця» — 7.2. І так на будь-яку подію: голи, кутові і так далі. Потім коефіцієнти перемножуються і множаться на суму, яку ти поставив. Наприклад, я поставив 5 гривень, а сумарний коефіцієнт у мене був 8.0. Якщо все співпаде, я виграю 40 гривень.

За словами Вадима, на ставках грають багато його друзів. Ставлять вони, як правило, невеликі суми — від 5 до 20 гривень. Тому і виграють теж не астрономічні суми — від 70 до 150 гривень.

— На моїй пам’яті найбільший виграш був 2700 гривень. Тоді один хлопець поставив 100 гривень і виграв таку суму. Ще через Інтернет у конторі «Парі-матч» один раз поставили 100 гривень і виграли 7000 гривень!

Сам Вадим говорить, що упродовж останнього року ставки робив дуже рідко. Якщо й ставив, то лише на матчі футбольної Ліги Чемпіонів. Та й то більше для інтересу. За час ігор юнак найбільше вигравав 400 гривень, поставивши всього 10.

— У мене залежності від ставок не було ніколи. Серед знайомих? Мабуть, таких немає. Був один хлопець, який грав через Інтернет і багато ставив. Він дуже азартний, то можна сказати, що у нього була залежність. Зараз, здається, він вже не грає.

Новосанжарець Сергій розповдає нам, що любить ігри на ставках через ризик і можливість заробити. Відразу ж додає, що грати намагається лише на виграні раніше гроші.

— У Санжарах ставки не те щоб дуже популярні. Із моїх знайомих ніхто не ставить — усі бояться. А я ризикую — мені подобається. Скільки можна виграти? Усе залежить від суми ставки і коефіцієнта. Я найбільше з 10 гривень вигравав 537. Але багато я не ставлю і грати намагаюсь лише на виграні гроші.

 

Як розпізнати ігромана?

Як же дізнатися, коли людина переступила межу між легким захопленням і важкою залежністю? З цього приводу поради дають професійні психіатри. Вони зауважують: ігроманія — це соціальна хвороба. Щоб вилікувати її, потрібно, як і у випадку із наркоманією, залучати знайомих та родичів. Лише так можна допомогти людині позбутися залежності та повернутися до нормального життя.

Отже, як розпізнати ігромана:

— постійна захопленість грою (згадує минулі ігри, планує майбутні ставки, думає про те, де знайти гроші на наступну гру);

— коли грає, відчуває збудження і постійно підвищує ставки;

— готовий обмежити себе у чомусь (їжа, одяг, предмети побуту), щоб мати побільше «ігрових» грошей;

— позичає гроші у знайомих, щоб віддати іншим, у яких брав у борг раніше.

Розділяють чотири стадії ігроманії. Чим далі людина занурилася у світ виграшу легких грошей, тим важче її звідтіля повернути. На останніх стадіях практично неможливо.

Перша стадія (стадія виграшів). Гра час від часу, мрії про великий виграш, більші ставки — більші виграші. Проте, як тільки гравець виграє солідну суму, він непомітно для себе переходить до другої стадії захворювання.

Друга стадія (стадія програшів). Саме тоді формується механізм залежності. Гравця вже не цікавить виграш, його захоплює сам процес. На цій стадії він починає займати великі суми, не повертати борги, обманювати рідних і близьких.

Третя стадія (фаза відчаю). Призводить до деградації особистості. Пристрасть до гри змушує йти на злочини, позичати величезні суми грошей, продавати майно. На цій стадії гравець втрачає спочатку репутацію, потім роботу, пориває зв’язки з рідними та друзями.

Четверта стадія (стадія безнадії). Почуття безпомічності та безнадії, відчай, думки про суїцид із можливими спробами його здійснення, нервові зриви, депресія, алкогольна залежність.

 

Легких грошей не існує!

Якщо вчасно розпізнати у людині нездоровий потяг до гри, можна врятувати його від останніх стадій і повернути до реальності. У якій, насправді, легких грошей не буває. Так, час від часу на ставках дійсно виграють великі суми. Проте трапляється це дуже рідко і щастить лише одиницям, тоді як грають тисячі. Новосанжарець Геннадій переконаний, що ставки на спорт — це взагалі марна трата часу і грошей.

— Я не розумію, як люди, які грають у футбол, можуть всерйоз робити ставки?! Адже вони самі грають у цю гру і розуміють, наскільки у ній складно, іноді й неможливо, усе передбачити. М’яч полетів на кілька сантиметрів вище — і вже поперечина, а не гол. Футболіст підверну ногу на рівному місці — і його команда програла. І так далі. Я колись один раз зіграв у 80-х у «Спортлото» і на тому зі ставками на спорт зав’язав.

Утім, усіх любителів ставок на спорт цим твердженням, звичайно ж, не переконаєш. Як і відвідувачів казино. Як і тих, хто щотижня купує лотерейні квитки. Як і тих, хто зупиняється на вулиці біля хлопця із трьома стаканами, під якими ховається кулька. Усі вони хочуть вірити у швидке казкове збагачення. Хоча у глибині душі напевно знають: легких грошей не існує! Тому час, витрачений на азартну гру, можна спокійно присвятити чомусь іншому. Наприклад, рідним та коханим людям. Це — безпрограшна ставка.

Автор: Володимир ПАРШЕВЛЮК, «ЕХО з регіону»

АЗАРТНІ ІГРИ В УКРАЇНІ. ЩО ВАРТО ЗНАТИ ГРОМАДЯНАМ?

0 0 0 0 0 0

Комунікаційна платформа BIG.UA

Close