Кібербулінг
Стрімкий розвиток інформаційних та комунікаційних технологій безпосередньо впливає на забезпечення та дотримання прав людини. Цифрове середовище створює унікальні можливості для реалізації права на освіту, участі в управлінні державними справами, свободу вираження поглядів та доступу до інформації. Водночас, окрім можливостей, розвиток технологій супроводжується й ризиками дотримання прав людини.
Вразливими до ризиків, що несуть інформаційні та комунікаційні технології, також є діти. Адже, перебуваючи в онлайн, не всі вони знають про правила безпеки в Інтернеті, а також про загрози та реальність їх наслідків у мережі. Тому діти можуть опинитись у ситуації кібербулінгу.
Кібербулінг — це знущання, приниження, агресивні напади, які здійснюють за допомогою різних гаджетів (зокрема телефонів), з використанням інтернету, будь-яких електронних (цифрових) технологій.
За даними дослідження, проведеного дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) у 2018 році, серед 10–17-річних українців кожен п’ятий підліток визнає себе жертвою онлайн-знущань.
Кібербулінг – це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований. Приклади включають:
- поширення брехні про когось або розміщення фотографій, які компрометуюсь когось, у соціальних мережах;
- надсилання повідомлень або погроз, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди, через платформи обміну повідомленнями;
- видання себе за когось іншого/іншу і надсилання повідомлень іншим людям від його/її імені.
Особистий булінг та кібербулінг часто пов’язані між собою. Але кібербулінг залишає цифровий слід – записи, який може слугувати доказами, що дозволять зупинити цькування.
У нашому законодавстві є визначення поняття «булінг» та передбачена адміністративна відповідальність за цькування в школі у вигляді штрафів, громадських робіт. Але попри те, що у визначення «булінг» у національному законодавстві включено компонент «електронні комунікації», пропоновані Законом заходи все-таки є недостатніми.
